Inne utwory od Fiolet
Inne utwory od Yevhenii Dubovyk
Opis
Kompozytor: Сергій Мартинюк
Kompozytor: Роман Андрухів
Autor tekstu: Сергій Мартинюк
Tekst i tłumaczenie piosenki
Oryginał
Така тендітна, немов цвіт абрикосовий.
Я забуваю з тобою про зиму і осені. Я забуваю з тобою, що ця війна без кінця.
А я, хлопчисько простий з дикого заходу, люблю неначе востаннє та з розуму зведу.
Людині треба людина, а я завжди кудись іду.
Поживемо - побачимо!
Ти знаєш, я не герой зі коми.
Поживемо - побачимо.
Поживемо, давай. . .
Шукає теплий щоку твій холодний ніс. Я забуваю з тобою, що світ - це темний ліс.
Я забуваю з тобою, що спокою гріш ціна.
А я, хлопчисько простий з дикого заходу, люблю неначе востаннє та з розуму зведу.
Людині треба людина, а я завжди кудись іду.
Поживемо - побачимо!
Ти знаєш, я не герой зі коми. Поживемо - побачимо.
Я теж шукав свій маленький рай.
Поживемо - побачимо. Ти усміхаєшся так безборонно.
Поживемо - побачимо.
Поживемо і не питай, чому правда чужа така мила, своя, як під серцем ніж.
Як запах випитої зранку на обідці кави.
І ми, немов в старій французькій мелодрамі, в якій герої не знають, чого хочуть, пробач. . .
Я так люблю твою смішну ранкову неохайність. Пора чекати б цей дощ, цю вчорашню крайність.
Я так люблю твій старенький червоний плащ.
Поживемо - побачимо!
Ти знаєш, я не герой зі коми. Поживемо - побачимо.
Я теж шукав свій маленький рай.
Поживемо - побачимо. Ти усміхаєшся так безборонно.
Поживемо - побачимо.
Поживемо і не питай, чому правда чужа така мила, своя, як під серцем ніж.
Tłumaczenie na język polski
Tak kruchy, jak kwiat moreli.
Przy Tobie zapominam o zimie i jesieni. Zapominam razem z tobą, że ta wojna nie ma końca.
A ja, prosty chłopak z dzikiego zachodu, kocham jakby po raz ostatni i doprowadza mnie do szału.
Człowiek potrzebuje człowieka, a ja zawsze gdzieś idę.
Pożyjemy - zobaczymy!
Wiesz, nie jestem bohaterem w śpiączce.
Pożyjemy - zobaczymy.
Żyjmy, daj spokój. . .
Twój zimny nos szuka ciepłego policzka. Zapominam razem z Tobą, że świat jest ciemnym lasem.
Przy Tobie zapominam, że spokój jest bezcenny.
A ja, prosty chłopak z dzikiego zachodu, kocham jakby po raz ostatni i doprowadza mnie do szału.
Człowiek potrzebuje człowieka, a ja zawsze gdzieś idę.
Pożyjemy - zobaczymy!
Wiesz, nie jestem bohaterem w śpiączce. Pożyjemy - zobaczymy.
Ja też szukałam swojego małego raju.
Pożyjemy - zobaczymy. Uśmiechasz się tak niewinnie.
Pożyjemy - zobaczymy.
Żyjmy razem i nie pytajmy, dlaczego cudza prawda jest taka słodka, nasza własna, jak nóż w serce.
Jak zapach porannego drinka na krawędzi kawy.
A nam, jak w starym francuskim melodramacie, w którym bohaterowie nie wiedzą, czego chcą, przepraszam. . .
Bardzo podoba mi się twoja śmieszna poranna niechlujność. Czas poczekać na ten deszcz, ten ekstremalny wczorajszy deszcz.
Bardzo podoba mi się twój stary czerwony płaszcz.
Pożyjemy - zobaczymy!
Wiesz, nie jestem bohaterem w śpiączce. Pożyjemy - zobaczymy.
Ja też szukałam swojego małego raju.
Pożyjemy - zobaczymy. Uśmiechasz się tak niewinnie.
Pożyjemy - zobaczymy.
Żyjmy razem i nie pytajmy, dlaczego cudza prawda jest taka słodka, nasza własna, jak nóż w serce.