Inne utwory od Fiolet
Opis
Kompozytor: Сергій Мартинюк
Autor tekstu: Сергій Мартинюк
Tekst i tłumaczenie piosenki
Oryginał
Там, де потрібен ти, кому руки до серця кладати.
Світ цілий перейти, відступити, щоб сильніше ударити.
Там, де потрібен ти, снігом тану в обіймах радісних.
Якось жили-були, жили-тягли. Телефонуй, чекай!
А я обіцяю тобі дійти.
Тримай під серцем мої квіти у ці правдиві, важкі часи.
Я обіцяю тобі дійти, як поцілунки за вухом сни, лоскоче вітер.
Там, де потрібна ти, сталим і стачужі раптом рідними.
Голос від томи хрипить: "Побудь зі мною ще кілька, хоч кілька хвилин".
Там, де потрібна ти, зникають восени люди, йдуть назавжди. Якось жили-були, жили-тягли.
Телефонуй, чекай!
А я обіцяю тобі дійти.
Тримай під серцем мої квіти у ці правдиві, важкі часи.
Я обіцяю тобі дійти, як поцілунки за вухом сни, лоскоче вітер.
Ко сивим рубців лягає на душу твоє мовчання, як сукню Василіну вдягає надія.
Щоразу стаєш на край, шепочу слухавці: "Більше нічого!
Не перша і не остання". Якось жили-були, жили-тягли.
Телефонуй, чекай!
А я обіцяю тобі дійти.
Тримай під серцем мої квіти у ці правдиві, важкі часи.
Я обіцяю тобі дійти, як поцілунки за вухом сни, лоскоче вітер.
Tłumaczenie na język polski
Tam, gdzie jesteście potrzebni, do kogo przyłożyć ręce do serca.
Cały świat do ruchu, wycofaj się, aby uderzyć mocniej.
Tam, gdzie jesteś potrzebny, śnieg topnieje w ramionach radosnych.
Jakoś żyli i byli, żyli i ciągnęli. Zadzwoń, czekaj!
I obiecuję, że ci się uda.
Trzymaj moje kwiaty pod sercem w tych prawdziwych, trudnych czasach.
Obiecuję, że dosięgniesz, niczym pocałunki za uchem snu, łaskocząc wiatr.
Tam, gdzie jesteście potrzebni, stary i stary nagle stają się krewnymi.
Głos z tomy ochrypły: „Zostań ze mną jeszcze przez kilka minut, choćby tylko przez kilka minut”.
Tam, gdzie jesteś potrzebny, ludzie jesienią znikają, odchodzą na zawsze. Jakoś żyli i byli, żyli i ciągnęli.
Zadzwoń, czekaj!
I obiecuję, że ci się uda.
Trzymaj moje kwiaty pod sercem w tych prawdziwych, trudnych czasach.
Obiecuję, że dosięgniesz, niczym pocałunki za uchem snu, łaskocząc wiatr.
Jak szare blizny, Twoje milczenie spada na duszę, gdy nadzieja zakłada suknię Wasylina.
Za każdym razem, gdy stoisz na krawędzi, szepczę do słuchacza: „Nic więcej!
Nie pierwszy i nie ostatni.” Jakoś żyli i byli, żyli i ciągnęli.
Zadzwoń, czekaj!
I obiecuję, że ci się uda.
Trzymaj moje kwiaty pod sercem w tych prawdziwych, trudnych czasach.
Obiecuję, że dosięgniesz, niczym pocałunki za uchem snu, łaskocząc wiatr.