Inne utwory od Покам
Inne utwory od Lasta
Inne utwory od KLIM
Opis
Producent: Dmitrij Klimchuk
Perkusja: Dmitry Klimchuk
Kompozytor: Dmitrij Klimchuk
Tekst i tłumaczenie piosenki
Oryginał
Clint Beats.
Сяйво ледь помітне серед тіней. Сутінки ідей лідер. Стало лице бліде побронзовіле.
Хм, дубілець.
Південний вітер ми з граю птахів здійме з сірих покрівель зусамітнених мовчазних будівель у небо літнє, світле, без края вічне.
Гуркіт грози луна крізь те. Бачити себе більше ніде.
Відшукай серед літер те саме таємне місце, непримітне, де можна переховатись інколи деінде. Цей звук щось зовсім інше.
Інший рівень, щось більше, музло різне мені, не заважай слухати скільки влізе.
То чорне, то біле, то чорне, то біле.
Білий рве, коли асфальт квітне, коли в хатах гуля червоний півень. Мій провулок, мій кіт, без сумнівів, одне ціле.
Рукопотискання міцне, залізне, надійне.
Мерехтіння діб суцільне, безповоротно ще один день піде. Паралелепіпед часу знову сече січе, сече січе.
Над прірвою у житі. Жах, як нам жити далі? Ці руки нічого не крали майже.
Ностальгія у моді завжди. Той малий читає, як я у п'ятнадцятому, тільки гірше.
Після мене не буде тиші. Тримаюсь за соломинку світу. Мене заціпило в останньому вагоні сальвії.
Вигляда страшно, як зумер з книгою Макіавеллі.
В моїй келії рідко грає рокстеді. Чотири мигалки пакують забухану леді. Прокинувся весь район.
У вікнах видно цікаві носи. Матюки сполохали сон. Пліток вистачить всім.
На ранок я з'їм хумус і хліб. Мислення кліпове. Палає, як смолоскип серед темряви бісовий.
Ну що ж, попутного вітру мені на шляху у нікуди. Моя реп-одіссея пливе на фанерній трієрі.
Моя реп-одіссея, моя реп-одіссея.
А!
Моя реп-одіссея, моя реп-одіссея. А!
Елегія — ліричний вірш задумливого, сумного характеру.
В античній поезії вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми.
Tłumaczenie na język polski
Clint Beats.
Poświata jest ledwo widoczna wśród cieni. Zmierzch pomysłów lidera. Jego twarz stała się blada i opalona.
Hmm, garbarz.
Południowy wiatr uniesie nas śpiewem ptaków z szarych dachów samotnych, cichych budynków w letnie niebo, jasne, nieskończone i wieczne.
Przez to słychać ryk burzy. Nie widzisz siebie nigdzie indziej.
Znajdź wśród liter to samo sekretne, niepozorne miejsce, w którym czasem można się schować gdzie indziej. Ten dźwięk to coś zupełnie innego.
Inny poziom, coś większego, dla mnie to coś innego, nie zawracaj sobie głowy słuchaniem tyle, ile możesz.
Jest czarny, jest biały, jest czarny, jest biały.
Białe łzy, gdy kwitnie asfalt, gdy po domach chodzi czerwony kogut. Moja alejka, mój kot bez wątpienia są jednym z nich.
Uścisk dłoni jest mocny, żelazny, niezawodny.
Migotanie dni jest ciągłe, kolejny dzień przeminie nieodwołalnie. Równoległościan czasu tyka, tyka, znowu tyka.
Nad przepaścią życia. Horror, jak możemy dalej żyć? Te ręce prawie nic nie ukradły.
Nostalgia jest zawsze w modzie. Ten maluch czyta tak jak ja w piętnastej klasie, tylko gorzej.
Nie będzie po mnie ciszy. Trzymam się słomy świata. Utknąłem w ostatnim wozie szałwii.
Wygląda strasznie, jak brzęczyk z książką Machiavellego.
Rocksteady rzadko gra w mojej celi. Cztery klapki na oczy pakują spuchniętą kobietę. Cała dzielnica się obudziła.
W oknach widać ciekawe nosy. Matki zakłócały sen. Plotek wystarczy każdemu.
Rano zjem hummus i chleb. Myślenie klipem. Płonąc jak pochodnia w ciemnościach diabła.
Cóż, pomyślny wiatr w drodze donikąd. Moja rapowa odyseja unosi się na triremie ze sklejki.
Moja rapowa odyseja, moja rapowa odyseja.
I!
Moja rapowa odyseja, moja rapowa odyseja. I!
Elegia to utwór liryczny o charakterze zamyślonym i smutnym.
W poezji starożytnej wiersz o dowolnej treści, napisany dwuwierszami o określonej formie.