Opis
Wydany: 30.01.2026
Tekst i tłumaczenie piosenki
Oryginał
Шоста ранку, тридцять хвилин на сніданок, і я виходжу на вулицю, в голові туман, ніби п'яний.
Десь пробігти, десь пройтися, і вже ось і я в вищому районі міста.
Покура столиця, незадоволені лиця, штовхаються на проспектах метро, але я вже в тим давно злився.
Що робити і як далі жити?
Все побільше я зробив, буде складно навіть відчинити.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
А призорний сморід манного міста все рівно затягує нових туристів.
Втікати, лишатись, я поки не знаю, але після зміни знов собі нагадаю, що я взагалі то про це все не мріяв.
І ще кілька років тому на затвори, що не загублюся в бетоні трамвая, але я потроху себе все ж втрачаю.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
Tłumaczenie na język polski
Szósta rano, trzydzieści minut do śniadania, a ja wychodzę na zewnątrz z zamgloną głową, jakbym była pijana.
Pobiegnij gdzieś, idź gdzieś i oto jestem w górnej części miasta.
Skromna stolica, niezadowolone twarze przepychające się w alejkach metra, ale już dawno się na to złościłem.
Co robić i jak żyć?
Im więcej to robiłem, tym trudniej było mi je w ogóle otworzyć.
Mam wrażenie, że już dawno się we wszystkim pogubiłam, jestem już zmęczona czarno-białym kinem.
I na co dzień żyję słodko, jak pod papierem, to mnie wciągnęło!
A upiorny smród miasta manny wciąż przyciąga nowych turystów.
Uciec, zostać, jeszcze nie wiem, ale po zmianie znów przypomnę sobie, że wcale o tym nie marzyłam.
A jeszcze kilka lat temu byłam przekonana, że nie zgubię się w betonie tramwaju, a mimo to pomału się gubię.
Mam wrażenie, że już dawno się we wszystkim pogubiłam, jestem już zmęczona czarno-białym kinem.
I każdego dnia przeżywam to słodko, jak kartka papieru, robiło mi się niedobrze.
Mam wrażenie, że już dawno się we wszystkim pogubiłam, jestem już zmęczona czarno-białym kinem.
I na co dzień żyję słodko, jak pod papierem, to mnie wciągnęło!